Я - весела собачка.
Хоча, не я ніби
Мала бути третьою
у цій грі.
Ви обоє такі високі.
Куди там мені до вас!
Такі розумні і хитрі,
як вам здається.
Такі спритні й меткі.
Але я
така запальна,
і завзята.
Я
невтомно намагаюся
піймати м’яча,
яким ви
без промаху
вціляєте
прямо в руки
одне одному
понад моєю головою.
Це така гра – у собачку.
І ви бавитеся зі мною
У цю веселу розвагу?
Я не хочу бути собачкою
У вашій дражливій,
як аргентинське танго,
грі.
Та м’яч летить
Так дратівливо низько,
Над самою моєю головою,
І ваш сміх
такий закличний…
і я знову стрИбаю,
щоб упіймати
приховано відвертого
вашого м’яча.
Зупиніться.
Ви так мало знаєте
про смішну
свою собачку.
Вам і на гадку не спаде,
що й мені доступна,
безсловесна
мова інстинкту.
Ви намагаєтесь
напнути наді мною
інше - своє! небо,
І сподіваєтесь,
що я цього́ не помічу?
Навіть не образа -
відраза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275228
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2011
автор: Валя Савелюк