«Ти чуеш, милий, серце наче птах!
Давай з тобою злетимо ми над імлою,
Веселкою купатися в росі,
Та сумувати під плакучою вербою…»
Шиплять вже в спину заздрісні стріли,
То цілять в білі крила, або цілять в серце,
Щоб зупинити щастя назавжди,
Та посміятися над ним безглуздо й черство…
Холодні стріли заздрості й зневаги
Літали та не зачепили серця й крила,
Бо боронила щирість і кохання,
І боже слово, і духовна сила...
«Ти чуеш, милий, серце наче птах!
Давай з тобою злетимо ми над імлою,
Для щастя нам потрібно…мало крихт,
Та щоб запити тільки свіжою водою!»
Яка бездонна глибина в її словах,
Вона мов вічність у безхмарному коханні -
З’єднає крила двох палких сердець,
Які злетять в щасливому єднанні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275312
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2011
автор: Раїса Гришина