Колиска вічності - обірване крило
Метелика або якогось птаха.
Зіниці звужені. Зелене тільки тло,
І дах летить у вись. Будем без даху.
Колиска вічності - невипите саке,
Ціловані уста чи недолюблені?
Тут щось слизьке, мінливе, нетривке. Таке,
Як справжні МИ, у просторі загублені.
Залишені самі на себе всім.
Покинуті самим собі на згадку.
І тільки кола на земній осі
Говорять, що вже близько до початку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275400
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.08.2011
автор: ІлюзіЯ