Кину на воду ці квіти –
Вони не мають значення.
Я вас могла й не зустріти –
До побачення.
Бідні, наївні квіти –
Жертви.
Посеред фарб і літа –
Мерти.
Страждають завжди наївні –
Спокутують діти.
В людській примітивній катівні –
Гинуть квіти.
Поезія, Бог і квіти –
Жертви.
Ті, хто варті, щоб жити –
Приречені мерти.
…А троянди пахнуть садом –
І раєм.
Ми,
лукавим спокушені гадом,
Повільно
вмираєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275496
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2011
автор: Валя Савелюк