Наш світ велика гарна чаша Яка вже повна через край
Від бруду тих людей святійших Які ведуть усіх крізь терни в рай
Те зло так звано їеліти Неначе сильна кислота
Вїдається у душі біднихЙ зїдає залишки добра
Вони нам кажуть як треба жити і що в житті є головне
Що задля грошей можна вбити бо гроші це понад усе
Заставлять нас забути предків спотворять все що кровю здобули
А визволителів-героїв назвуть зрадливо ВОРОГИ
А ми повірим ботак треба бо так сказали ті «святі»
І не подумавшипро себе за ними йдем по лезу у пітьмі
Ми йдем на страту, страту честі ми все живе убєм в собі
Ну й що що вмерло наше серце зате живем як королі
Невже не можна зупинитись втекти подалі від пітьми
А з ворогами помиритись і жити далі як сестри та брати
Створити мир унашім світі й кому потрібно допомогти
І злу брехню страждання й війни забути всім нам на віки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275498
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 17.08.2011
автор: kym