Тарабанив дощ по асфальту й домівках,
Стукотіло серце у грудях людей.
Може це він хотів щось сказати поспіхом,
Що життя вже проходить повз наших очей.
Ми просто існуєм,слова ж відходять у вічність.
Мить полетить,її вже не вернеш,
А так хочеться пізнать усю життя чарівність,
Та боїшся,що не встигнеш і підеш.
Цінуйте маленькі радощі життя,
Любіть людей,що поряд.
Сумне усе пускайте в забуття,
Нехай вас не настигне горе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275608
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2011
автор: О"