Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262182
Клубком у горлі та остання ніч,
Той протяг сяйва місячного в скельце.
Розлука – це ж як біль – звичайна річ,
проте так гостро надрізає серце.
Тополя під вікном. Злітає пух
Тонесенькими скибочками вати.
Крадеться тиша, цей вселенський дух,
А час тебе стомився зупиняти.
У небі чорний птах твоїх образ
Кричить слова безжальні на прощання.
Заплаче щастя наше тільки раз,
Та біль пройме від слів твоїх, останніх.
Хіба ж спроможний тополиний рай
Встелити нам дорогу в рай небесний?
Довірились простим словам «Кохай!»
Та їх у кригу заметіль занесла
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275660
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2011
автор: Віктор Ох