Немає тебе…та немає мене!!
Замкнулося коло-магніт,
Ти просто пішов та залишив себе,
У серці провалля, як слід!
Іду, як скалічена, спасу нема,
У тебе ж усе, наче мед.
Тримаюсь за палицю, ніби стара,
І розум пішов у декрет.
Стараюсь я жити, щоб свято було,
Не хочу лишатись одна,
Та маска від сміху проїла нутро,
Сточила мене тишина.
Я надто маленьке вдягнула взуття,
Натерла все тіло своє,
У кожному кроці провал в небуття,
У болі лице лиш твоє.
Я падаю, б’юся і знову встаю,
Шукаю спасіння у снах,
І принца уявного просто молю,
Щоб виніс мене на руках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2011
автор: Galkka