там живуть тепер люди, яких вже немає,
там шепіт лунає в мовчанні пустім.
там вітер на мить лиш одну завмирає,
там доля кричить криком диким й німим.
там більше не чути співів дівочих,
не грається казка з маленьким дитям,
із кам'яних рамок лиш дивляться очі
такі, що не гаснуть ти, доле, затям!
то є філіал того світу німого,
тут час якось дивно проходить для нас.
це місце безбожжя, безбожжя святого,
тут грається доля з уривками з фраз.
проте цінувать життя тут починаєш,
тут щастя чомусь яскравіше блищить,
і виходячи з жахом зі смерті вольєру,
у грудях життя ще сильніше бринить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275917
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2011
автор: girl-poletje