Вона була прекрасна як Ніч. Немов би вона була однією з прекрасних та чаруючих доньок великої древньої богині Ночі. Він ототожнював її з Ніччю. Повільно він пізнавав та осягав цю ніч. Вона лише трішки відкрилася для нього. Хоча для інших ставала відкритою зразу і повністю. Він споглядав та насолоджувався прекрасним і чистим світінням містичного місяця та далеких таємничих зірок, крізь її очі, усмішку. Він сподівався надалі пізнати, осягнути наступні рівні її нічної таємниці та краси, увійти в її нічне лоно. Для ночі також було цікаво бути з ним у своєму часі доби. Вона хотіла і намагалася стати кращою, світити своїми зорями більш яскравим та чистим світлом. Вона навіть почала звикати до нього. Він знав, що ця ніч для нього рано чи пізно завершиться. Але до того часу він надіявся осягнути її якомога більше.
Але одного разу, коли він зробив спробу глибше увійти в неї, та ніч відкинула його різким холодним вітром, що болюче проникав в його свідомість. Як виявилось, цей вітер був частиною ночі, як і темні хмари, що закривали сяйво місяця та зірок.
Невдовзі після того почало світати – швидше і не приємніше, аніж він чекав. З передчуттям болю він готувався зустріти перші промені сонця. Вони різали та пекли очі з більшим болем, аніж він був підготовлений до того пекучого сяйва. Та ніч з холодною байдужістю позбулася того, до чого вона з приємністю звикала, але що враз стало їй просто зайве. Він зрозумів, що холод байдужості та опік сонячних променів – це теж частина, продовження, кінець ночі. Прекрасної ночі, краса якої втрачалась разом з настанням дня. І той день сама ж ніч наближала. Це був кінець ночі, в якій він глибоко розчарувався.
Він хотів бачити довгу зимову ніч з ніжним снігопадом, який пестощами торкався б його плоті. Але це була коротка літня ніч з болотом, з холодною вітряною грозою, що поривами вітру шмагала його душу.
Червень 2005 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275935
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2011
автор: Ярослав Дорожний