Тривожно і сумно на світі самій.
Розглядую темряву світла.
Хай промені линуть в імлі золотій.
Та не вистачає повітря.
Сиджу і дивлюся на горе з небес,
А може, із пекла взираю.
Поможе, напевно, мені лише Зевс
Втекти із проклятого раю.
Якщо те блаженство земне є життя,
То краще тікати до пекла.
Бо що буде гіршим за це забуття
І горя направлений вектор?
Якщо вже людина життя прожила –
Не страшні їй пекельнії муки.
Напевно, вже сліз вона там не лила
І гріла над полум’ям руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275952
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2011
автор: Поліна Жданова