Ми,ще живі,
Бо біль пече із середини
Немов немає серця там,
І оглянутися немає сили,
Прокляття вічне
Жити так ...
Живемо,бо живі
Ідемо,бо дорога,
Напевно-це усе
І більш нема нічого.
Забудьмо на хвилину,
Що ми і ще живі
І відпустивши біль
Злетіти від землі.
І дихати,ще треба
Та горло так пече,
І ніжні квіти вянуть,
А серце не замре.
І плакати захочу
Та очі запечуть,
Я дивлюся у небо,
А бачу чорноту...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275957
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2011
автор: Невідомська Вікторія