Покинуті на призволяще,
Бездушні та живі
Так хочеться померти
І світ такий пустий.
Нема нічого з нами,
Та вже й без нас нема,
Холодними руками
Ти лід вже розтопляв,
Зірки із неба впали,
Пройшло вже небуття
І темними очами
Ти в небо поглядав.
Як хочеться збагнути
Оцей весь сенс життя
І всі чужі провини
Прощати ворогам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275958
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2011
автор: Невідомська Вікторія