Дідова криниця
.
Колесом гуркоче літо по городах
Із крутого схилу- аж в очерета.
І купає сонце у прозорих водах
Річечки- струмочка стомлені літа.
.
Стежечка- доріжка в бур’янах петляє,
Де трава засмагла припада до ніг.
В березі криниця дідова чекає,
Губить небо- квіти мій петрів-батіг.
.
А вода холодна- по старі цямрини,
Припадаю спрагло до її життя.
-Дай, кринице, сили стомленій дитині,
Віри і наснаги дай на майбуття.
.
-Я тебе не знаю,- промовля криниця,-
І моя волога не втамує щем.
Дівчинка білява мені часто сниться-
То моя дитина біга під дощем!
.
-Та це ж я, кринице, я тебе вітаю,
Знов прийшла до тебе, рідне джерело!
-Сивочолу жінку щось не пам’ятаю,
І тебе забуло дідове село.
.
Припадаю слізно до її водиці-
Не втамую спраги, болю і журби.
Якщо є у тебе дідова криниця,
Повертай частіше до її води.
.
Шаленіє літо пахощами меду,
Динями в городах сонце проросло…
Щемно тисне серце.., бо частіше треба
Повертать в дитинство, в дідове село…
.
© Copyright: Людмила Юферова, 2010
Свидетельство о публикации №11007312814
http://www.stihi.ru/2010/07/31/2814
_
© Copyright: Украинские Стихи, 2011
http://stihi.ru/avtor/stihi0virhi
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276037
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.08.2011
автор: Клуб україномовних поетів сучасності