Осіння куртка в спекотний липень. А що ви думали? Не той вже старчий гемоглобіну рівень. І рукави, якось коротші, щоб було видно годинник ще брежнєвських застояних часів. І капелюх, який носили, коли ще був я в силі, Любив жінок, котрих насправді, яких в думках. Тепер я їду у потязі задурно геть цілком. Закон дав пільги усякі різні на пенсії мені. Лише та старість, паскуда, забрала зуби мої майже всі. Та бритва милосердна ще позавчора щетини сиві паростки лишила на лиці. І посміх щирий на обличчі, що зоране ровами зморшок. А ручка у кишені куртки стиха промовляє: «Колись і я писав також немало що…»
P.S. Наступного дня ми зустрілись в міському автобусі, майже в тій же одежі, він щиро привітав мене.
14.07. 17.47.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276051
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2011
автор: Ярослав Дорожний