Тут затишно. Я можу розпалити
вогонь. Дістати келих і вино.
Відкрити пляшку. Трошечки налити.
До того ж, й не пила я вже давно.
Закутатись. Старий альбом дістати.
Перегорнути жовті сторінки.
Тут родичі, бабуся, батько, мати…
До чого ж я люблю фотокартки!
На них є ті, кого уже не має.
Кого не повернеш уже до нас.
Я впала в ностальгію? Я не знаю.
Напевно, досить пити. Спати час.
Та встати не встигаю. Засинаю
під легкий гамір вулиці нічної,
в якому я свої думки ховаю.
Від кого? Від себе самої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276092
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.08.2011
автор: Марія Родінко