_"Серед волелюдного натовпу німих думок
у метушні нестерпній, де хвилина нагадує вічність"_
хтось стоїть у метро. і підходить до нього пророк.
наче доля хоч раз показала свою прихильність
"_на пустому майдані надій що не мають окреслень
у завмерлих світах лиш на мить видніє промінчик_"
хтось повірив, і все...життя знову по рівній доріжці,
ні примар, ні замків, усі двері тепер відкриті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276102
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2011
автор: rainbow light