Людмила Юферова

Дідова  криниця
.
Колесом  гуркоче  літо  по  городах
Із  крутого  схилу-  аж  в  очерета.
І  купає  сонце  у  прозорих  водах
Річечки-  струмочка  стомлені  літа.
.
Стежечка-  доріжка  в  бур’янах  петляє,
Де  трава  засмагла  припада  до  ніг.
В  березі  криниця  дідова  чекає,
Губить  небо-  квіти  мій  петрів-батіг.
.
А  вода  холодна-  по  старі  цямрини,
Припадаю  спрагло  до  її  життя.
-  Дай,  кринице,  сили  стомленій  дитині,
Віри  і  наснаги  дай  на  майбуття.
.
-  Я  тебе  не  знаю,-  промовля  криниця,-
І  моя  волога  не  втамує  щем.
Дівчинка  білява  мені  часто  сниться-
То  моя  дитина  біга  під  дощем!
.
-  Та  це  ж  я,  кринице,  я  тебе  вітаю,
Знов  прийшла  до  тебе,  рідне  джерело!
-  Сивочолу  жінку  щось  не  пам’ятаю,
І  тебе  забуло  дідове  село.
.
Припадаю  слізно  до  її  водиці-
Не  втамую  спраги,  болю  і  журби.
Якщо  є  у  тебе  дідова  криниця,
Повертай  частіше  до  її  води.
.
Шаленіє  літо  пахощами  меду,
Динями  в  городах  сонце  проросло…
Щемно  тисне  серце..,  бо  частіше  треба
Повертать  в  дитинство,  в  дідове  село…
.
©  Copyright:  Людмила  Юферова,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11007312814
http://www.stihi.ru/2010/07/31/2814
.
http://stihi.ru/avtor/stihi0virhi

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276185
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.08.2011
автор: Украинские Стихи