Навіщо те серце журбою травити,
Відверто потрібно з ним говорити.
Ніч темна питаннями не залякає,
Із сяйвом світанку і втома зникає.
До речі самотність пригнічує. Знаю.
Від стану лихого сама потерпаю.
Та хто, як не ми, свої сили згуртуєм,
Повіримо щиро, над болем жартуєм.
Моя
відповідь
тобі, Даночко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276189
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.08.2011
автор: Мира С