Дні
погубили
імена і дати.
Стали вільними,
богомільними.
Одреклись
од умовностей суєти.
Як вдалося вам
утекти
у такі варіанти
реальності,
де закони,
правдиві й прості,
кожному
гарантують
крила радості
у просторах
творчої
необмеженості?
Дні,
скороплинні мої земні,
підкажіть мені,
як же слід вас тепер
розрізняти,
як вас кликати-називати?
- Називай мене,-
обізвався
сьогоднішній день, -
диригентом
бджолиних пісень,
пророком
терно́вого меду,
апостолом
золотого пилку
й діамантової роси –
Першим Днем,
Коли Зацвіли
у Твоєму Садку,
Посаджені Сином,
Аґруси.
Учорашній
торкнувся ледь чутно
зап‘ястя
призахідним промінцем,
заховав
оксамитовий карий зір
за опахалами
вій пухнастих,
задумливо бавлячись,
намотав
на палець собі
пружним кільцем
прядку мого́,
темнорусого,
по плечах розсипаного,
волосся:
- Був я гарним
вчорашнім днем,
де все сталося,
склалося,
вдалося і відбулося;
розкотилися по траві
перли і самоцвіти
живі,
відкрилася скринька
кована
зачарована
із магічним замком-секретом…
Я – Той Знаменний Вчорашній День,
Коли Знову Ти
Стала
Поетом.
Прийдешні дні
обступили
й загомоніли
пташиним різноголосям,
і, здалося,
ніби вони
дещицю
дорікають мені:
- Ми - різні:
радісні і сумні,
особистісні,
інди-відуальні,
поміж собою
не схожі,
оригінальні,
мінливі й леткі,
як невагомі
ранкові хмари.
А люди кажуть,
що ми нудні,
одноманітні,
як сірі й брудні
овечі отари.
...Це люди зациклюють нас
у безвихідь семи назв
і тридцяти дат
(через раз - плюс одиниця).
А насправді ми – дні,
такі прекрасні,
неповторні
і романтичні,
що людям
і не присниться…
- Я стану днем Диких
Закоханих Голубів,-
уточнив завтрашній, -
І Граційного Танцю
Витаючої Пір‘їни.
А на́глядці
йтиме брат –
день Задумливого Дощу
і Вишнево-бузкового
Відродження України.
Хтось із нас
стане днем
Власноруч
Змурованого Кута,
інший – днем
Визволення
із Міської Неволі
Рудого Кота,
а не якісь там
одноликі
понеділки й суботи.
Стане день
Кульбабового Вина,
день Філіжанки Води
Холодної,
Спрагло Випитої до Дна,
день Приємного Відпочинку
Після Радісної Роботи.
Будуть дні Лісів і Озер,
Морського Бризу,
Трояндового Капризу
і На Ай-Петрі
Тривалого Сходження.
Впаде пелюсткою
на долоні
онучка бабусиного
Тімо́ні –
Барвіночка і Журавлика
День Народження…
- А ти, може,
тоже, -
звернулася я
до одного з прийдешніх,-
назвеш себе днем
Квітуючих Картоплі́в,
Чорнобривців і Пом‘яків,
Квасолі і Огірків
на шматинці моєї землі
під шматинкою
власного мого неба?..
Чи красо́ти горо́дні
сьогодні
у вас не модні?
І красивий майбутній день,
осміхаючись приязно,
примирливо відповів:
- Причина тут
зовсім не в моді…
Коли я настану,
ти сама наречеш мене
Тим Особливим Днем,
Коли з Дороги Далекої
Вернувся Додому
Володя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276226
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2011
автор: Валя Савелюк