Виходячи з дому я поринаю в музику ,аби не чути скрежету і не бачити понурих пик ,з вами я ніколи не вийду з лабіринту, я зайду в тупик.
Кожної днини я бачу картини як не жаліючи слини ходячі мерці товпляться в тролейбусі тримаючи в руках папірці.Я туди не хочу , краще піду пішки , переходячи дорогу закрию очі ,може якийсь в бляшанці неохоче натисне на газ і мене відкине в проїджаючий поряд Камаз , вм'ятина на капоті , кілька гнилих фраз і винний розсіється в найближчому повороті. Спокійно відкриваю очі , йду до пункту А. Від пекучого сонця трісне моя голова. Рукою закриваю тріщину , стараюсь говорити тихше , не підходь ближче! Всеодно ми непотрібне шмаття у вогнищі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276231
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2011
автор: Назар Порубний