срібло мокрих вікон, мовчання сірих стін
кімната сумнівів, в закутку темна тінь
чекає мого смутку, постійно, день і ніч
відвертої розмови жадає віч-на-віч
блиск посмішок дощевих малює крихким склом
про те, які вершини враз обернулись дном
для тебе моя радість все втілилося в сум
хрест-навхрест перекресливиши потохи сірих дум
і золото проміння більш не торкнеться скла
не випалить цю сірість і темрява до тла
лиш срібло мокрих вікон, мовчання звичних стін
закуток мого смутку й у ньому - моя тінь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276255
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2011
автор: jesien