Літо пручається у холодних руках негоди...
День несе на плечі сонце за небокрай.
Небо, заплутане електричним дротом,
Зі страшенним громом тріщить по швах.
Вирвалася гроза. І з страшенним свитстом
Неслася по світу,
Викресуючи іскри
З-під своїх зоряних каблуків
І ламала всі знаки по дорозі до снів...
На темні стіни кімнати
Кидала колюче світло...
Сутінки трималися стійко.
Місячна варта оборону тримає совісно.
Тільки Душа... Безмовно на ліжку пручається,
Бо думки дістають. І гроза не давала спати...
Я за цей місяць уже вшістнадцяте
Намагаюсь дійти до своєї сумної орбіти...
23.07.11 23.43
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276323
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.08.2011
автор: Аліна Шевчук