Вирує золотом осінній падолист,
Танцює вальс у сонячнім промінні.
І горобина в тисячі намист,
Неначе наречена на весіллі.
Красується, п"є молоде, хмільне вино
Із яблук-дичок-терпкуватий трунок.
Із присмаком печалі заодно,
Немов останній літа поцілунок.
Стоять в зажурі тихій верби молоді,
Крокує осінь стрімкою ходою.
То розсипає листя по воді,
То шелестить прив’ялою травою.
Сріблясто й легко літо бабине летить,
Спішить життя у далечінь незнану.
Як геніально, що чарівна мить
Спинилася під пензлем Левітана.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276379
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2011
автор: Тамара Шкіндер