Знову час у змові з ніччю.
Розсунулась пухка завіса хмар,
Мов байкова сорочка на небесних грудях.
І міріади зір шугнули з декольте
Метеликами битись у моєму серці…
Вигнеться дорога сміливо, зазивно.
Гілками хапають за поділ цупкий
Дерева злякані, закляклі на узбіччі.
Та зупинити вже їм зась!
Метелики знають свою роботу,
Залоскочуть душу безпорадну,
Вип’ють з мене весь сум, як нектар,
Кокони пристрасті вправно звивають…
Там під шовковими нитями спить
Кольоровий незвичний неспокій,
Що ось-ось здетонує в мені
І проб’ється на зовні полум’яною квіткою
Шаги й задоволень!
Знов байкова сорочка на небесних грудях
Розсунеться, немов пухка завіса в опереті
І міріади зір шугнуть із декольте,
Метеликами битись у моєму серці…
22.08.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276395
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2011
автор: gala.vita