Стомилась, не можу вже більше ось так,
Так тіло бажає нестримних всіх ласк,
Жари від обіймів і ніжності море,
А поки лиш холод скував, наче горе!
Живу, як в печері, ні світла, тепла,
Чи просто вже осінь у душу ввійшла,
Дощі заливали всі спогади мої,
І фото виймаю з шуфляди лиш твоє.
До серця обличчям його пригорну,
Неначе з тобою відразу сиджу,
Та слів не почую, і рук не торкнуся,
І губи твої уявити боюся....
Очі захочеться легко закрити,
У часі назад до тебе злетіти,
В минулому знову відчути тремтіння,
Зловити за руку шалене видіння.
Немає до тебе уже вороття,
Закрите щасливе без болю буття,
В безодні зламала старенькі ці крила,
Тримали на небі, коли я любила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2011
автор: Galkka