Я вас любила,мій єдиний,по причині
палкого серця не байдужого мені.
А ви минаєте мій погляд по стежині
за руку з іншою в солодкі ночі-дні...
Я називатиму на ви,бо поважаю
имя величне на всі сторони Землі!
А все ж тримаю,все ж тримаю,все ж тримаю
надію близькості,як ластівку в руці...
Ставали рідним ви мені лише ночами,
у сні,як Божа благодать,у суєті.
Де ми навшпиньки зустрічалися очами,
але здається наяву були не ті.
Не стану я така щаслива,як хотілось.
А ви усміхнений і викоханий всяк!
Дасте серденьку зрозуміти:'НЕ СУДИЛОСЬ!'
і вже до іншої питання,згоди знак...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276432
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2011
автор: Ліна Біла