Хтось перевів годинник і викинув батарейку.
Літо тоді спізнилось...
Щася і досі відгукується стукотом рейок,
По яких я тікала колись...
Цьому вагону б крила, аби обігнати Час!
Тоді, може, ще встигну на свою колію.
Більше мовчання і менше пауз,
Коли від віршів німію...
Перед очима мелькають зупинки. Кінцева - позаду.
Варто лишень повірити,
Що зірки дали слушну пораду:
"Аби лише вижити!", -
Але чомусь ховаються за синьою ковдрою зім'ятою...
Я загубила дорогу до вирію...
А цьому вагону б швидкості, аби встиг до пам'яті,
Щоб світ, хоч і навиворіт, хоч якось-таки, став на колію!
17.07.11 23.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276439
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2011
автор: Аліна Шевчук