Не довго ще… Ще трошечки зосталось,
Я радісний, бо буду зараз з нею.
Мені казали – «Не сумуй… Не склалось…»
А я все мріяв… Тілом і душею…
Я йду до неї... Тихо… Поступово.
Я мрію цілувати ті вуста.
Мені казали – «Ти забудь, усе чудово!»
А я задумав все це не з проста…
Усе я зрозумів іще тоді,
Коли побачив я її бліде лице.
Тоді, коли земля була в крові,
У тій аварії… Яка зламала все…
Сказав я тихо світу – прощавай.
До неї в мене рівно один крок.
Мені кричать – «Ти вб’єшся! Не стрибай!»
А я лечу. Ми будемо удвох…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276458
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2011
автор: Olek