Зима.. Холод, заздрість, розчарування. Вітер танцює, плавно звіваючи тонкий шар снігу з тротуарів на змучені безкінечним рухом дороги. Біла земля, сіре небо, чорні думки...
Гарячий душ змиває все уявлення про світ, ніби даючи шанс почати все спочатку. І так щодня. Ніби проживаєш все життя знову і знову через якісь дрібні буденні помилки.
Гаряча кава з вершками наповнює думки теплом. Все притихає, заспокоюється, завмирає. Тиша... Така бажана і солодка тиша, якої чекаєш, і яка лякає водночас.
Такий стан речей мав би засмучувати, змушувати почувати себе самотнім та немічним... Але я щаслива. Таке, зазвичай, важко пояснити, але моє щастя виглядає саме так.
Новий день, добре знайомі вулиці, залюднені байдужими особами, які роблять вигляд, що ти їм цікавий. Чому вони так роблять?Хіба хтось в змозі відповісти на це питання? Ніхто. Навіть вони. Це така загальноприйнята гра, якій всі сліпо слідують, щоб бути таким, як всі.
Приходиш додому, з відразою струшуєш з себе брехню, лицемір'я, заздрість, розчарування... І знову гарячий душ. Знову гаряча кава з вершками. Знову нове життя... Біла земля, сіре небо, чорні думки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276466
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2011
автор: торт