Два десятки літ перегодя
Пам'ять, наче листя на тополі,
Дриґотить у розумі поволі
І таке мені оповіда:
- В дев’яності виткнулась нужда,
Корчилися немічні та кволі,
Мов у серпні гичка бараболі,
Заповіти Леніна – вождя.
Всілися рятівники за стіл,
Та оков уже ділились ланки
На п'ятнадцять незалежних кіл,
Україна - матінка , із бранки
Обернувшись в сонячну панянку,
Вже несла свободі хліб і сіль.
22.08.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276510
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 22.08.2011
автор: Рідний