Тоді серпами з неба місяць збирав зорі...
А до середини дійшов і зупинився.
Бо мчало Щастя. Наввипередки з болем,
Котрий хоч і не встиг, та не спізнився!
Зійшли з орбіт планети яблуневі
І всесвіт саду заламав гілля.
Метелик листя сумував за небом:
"Тут цілі зграї не таких, як я!"
А день мовчить і котить сонце колами,
Неспішно, щоб дотриматись часу...
Якби сказав хто... Чи сама, думками,
Повірила б в реальні чудеса?!
Невже прихильність має-таки Всесвіт?!
Чи більш ніхто от так от не бажав?!
Ти відтепер і вже навіки - поряд...
Після дзвінка...
Над прірвою Душа...
15.08.11 23.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276521
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.08.2011
автор: Аліна Шевчук