Донечко моя рідна, - себе бережи!
Твої очі наївні, та світ є лихий,
Не можна усім своє серце віддати,
Не будуть ці люди таке шанувати.
Ти добра, наївна, як перші краплинки,
Як сніг, що летить на чиситі стежинки,
Не знаєш, що заздрість і злість виживають,
Добро і любов так нещадно вбивають!
Я дуже тремчу за тендітну цю душу,
Молитися небу за тебе лиш мушу,
Бо жити самій доведеться на волі,
Бажаю лиш світлої, ніжної долі!
Хай зло, що чатує подалі тікає,
Стежинками зради хай біль десь звертає,
Хай моя любов від біди загородить,
І підлість у горах самотно там бродить!
Ти ніжні обійми мені простягаєш,
Що світ є жорстокий лиш просто не знаєш,
Коли я торкаюсь тендітних цих ручок,
Я плачу щоразу,щоб горя не було!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2011
автор: Galkka