я ніколи не буду твоїм

я  ніколи  не  буду  твоїм  
я  ніколи  не  буду  чиїмось  
ці  хмари  вже  досить  високо  небом  вештаються  
і  коли  ти  підходиш  до  мене  в  притул  
я  відчуваю  вібрацію  твого  серця  
як  повільно  переміщаються  
в  цьому  не  надто  спокійному  просторі  
твої  подихи  й  погляди  

ми  любили  обпікати  повіки  гострими  
сонячними  лезами  воно  ж  бо  гаряче  
як  жарівка  металу  
як  спека  під  нігтями  
але  хтось  таки  підтримує  твої  руки  в  теплі  
а  я  мерзну  від  осіннього  вітру  
давай  не  про  це  
будемо  краще  сміятись  беззупину  до  ранку  
відкорковуй  трохи  вина  
натще  меду  й  горіхів  
ми  так  любимо  найбільше  

коли  починається  ранок  трохи  пестимо  
одне  одного  мандруючи  поверхнями  тіл      
щоб  було  комфортніше  відчувати    
зовнішній  чинник  доторків  пучків  пальців  і  ще  
там  чогось  не  досить  пристойного  
просто  кохаємось  пошепки  
бо  тиша  це  музика  
бо  тиша  це  ти  
бо  тремтіння  застигло  в  передчутті  неочікуваного  

тоді  я  бачив  тебе  на  фоні  сходу  сонця  і  
контури  твого  обличчя  плавно  
вгинались  
вливались  
вплітались  
у  обриси  твого  тендітного  передпліччя  
і  це  усе  немов  би  одна  єдина  субстанція  
цілком  довершена  
цілком  неприступна    

ми  любимо  cтавити  жирні  хрестики  на  минулому  
хочемо  перекреслювати  ножем  
відбитки  на  долонях  
але  не  виходить  бо  доторки  і  відчуття    
не  проходять  крізь  нас  безслідно    
вони  ж  бо  завжди  залишаються  поряд    
у  нашій  пом'ятій  пам'яті  
пам'ятай  це  

дякую  усім  хто  залишається  вірним  мені  
хто  молиться  цими  незграбними  сповідями  
хто  вірує  в  те  що  написане  насправді  збувається  
що  слова  це  не  просто  слова  
що  дні  просто  так  не  відчалюють    
відкороковуй  ще  одну  пляшку  
літо  закінчується  



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276615
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2011
автор: Роман Штігер