Дай дітям пригадать коріння,
Молюсь до Тебе, Пресвята!
Не дай прийдешнім поколінням
Блукати по чужих світах,
Лід розтопи біди, розлуки,
Зневіри холод, а малі
Хай заживуть хоча б онуки
На нашій, на своїй землі!
Доле!
Чому ти так вчинила, начебто чужа,
Що й уві сні страждає стомлена душа,
Не знає спокою, а плаче,
Забуть готова і пробачить,
Все зупинилося,неначе
В чеканні вороття.
Гей, кобзо, дужче задзвени струнами всіми
І підкори світи піснями чарівними,
Час відродить буття.
Не хочу забуття!
Пишалась Київською Руссю,
Тепер же Україна я,
І знову втратити боюся
Всю суть свою, своє ім'я,
Бо гонять злидні на роботу,
За рубежем сини й доньки,
А чужомовні "патріоти"
Вже так дались мені взнаки!
Діти!
Не виїжджайте, бо без вас я сирота,
Не покидайте,-згину,нібито ота
Пташина,спалена грозою,
Билина, скошена косою,
Вмиваюсь гіркою сльозою,
Молю, благаю всіх:
-Згуртує нас хай українська рідна мова,
А Бог поможе відродити славу знову,
Пробачить зради гріх,
Осяє наш поріг!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276847
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2011
автор: Віра Нагорна