Тобі вже двадцять, Україно!
Ти мила, юна, мов дівча.
Та чом же відчаю сльозини
Рясніють на твоїх очах?
Чи ж не тому, що твої діти
З осель обкрадених своїх
Знов розлітаються по світі
У більш заможнії краї?
А інші мову поміняли
На ту, якою вже віки
Тебе в неволі убивали
Пани й кати-більшовики.
Чи не тому, що знов кидають
В нове ярмо за срібняки
І на частини розривають
Тебе новітнії панки?
Чи винна ти, що лже-еліти
У чварах зрадили Майдан
І не зуміли спопелити
Твоїх катів підступний план.
Та не журися, Україно!
Єдині станем в боротьбі
І незалежність справжню спільно
Здобудем, рідная, тобі!
24.08.2011.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276852
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2011
автор: тарпик