Танок пальців на струнах повільно
вводив в сон, що тривав наяву,
там частенько бува d́ej́a vu,
там частенько блукаєш безцільно
і повторюєш гамму просту.
Рятувальна й сліпа порожнеча
не зустріне мене у цей вечір,
не тому, що бракує їй такту,
не тому, що вона - моя втеча
в світ музичних емоцій абстрактних.
Забуття цілюще й жада́не
не вгамує вогонь мій душевний,
хоча граю я дуже старанно,
хоч влучаю в акорди напевно,
віддаючи їм знаки пошани.
"Я продовжу танок, хоч до ранку.
Я зіграю для вас, хоч до крові!"
Але хто мене зловить на слові?
Рветься "соль" і я бачу на ґанку
Тінь твою і парфюм пелюстковий
вдихаю..вдихаю..вдихаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276864
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2011
автор: Аскет