Пробач, не вперше помилилась,
Надія промайнула, не здійснилась.
Щось в серці наче закололо
То, мабуть від брехні, яка навколо.
Без сил іду сумна додому ,
Сьогодні час, не вилікує втому.
Сміюсь, сама себе лякаю,
Життя повчає, а я, не сприймаю.
Чому дивують прості речі ?
Не розібравшись, піду у далечі.
Самотньо, та уже не плачу,
І винних не шукатиму, пробачу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2011
автор: Мира С