Вагітна снами несвідомо прагла неба
Хапала зорі у долоні просто так
І злегковаживши відлинула від себе
Чужа сама собі...поганий знак
Вже не вплітала в коси самоту
Носила душу з непідробного металу
Під три чорти впустила простоту
У темний кут холодного вокзалу
І ніби в неї все абсурдно просто
З години в роки простягнувся час
І краще б душу ту взяли на розстріл
Поки ті зорі...не спалили нас
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276995
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2011
автор: Ірина Гнатюк