Мій світ. Ти заполонив його. Ти зайняв мій розум. Не одне серце, а й навіть мозок. Мій піаніст, ніколи не вловимий ритм твого серця. Звук твоїх почуттів на клавішах мимоволі… Мимоволі в моєму мозку. Розбивсь, розтікаючись по серцю. Надто тихо навколо. Чи часом ти не з того кошмару, в якому твоя музика врятувала мене?.. Я бігла за його любов’ю… Аж поки звуки твого пульсу не зупинили. Мій піаніст. Хаос слів при кожному спогаді. Під час звучання кожної окремої ноти. Тоді я ще не знала нот твого голосу. Музики, яка горить в твоєму розумі. Ти зупинив мене, навіть не поглянувши в очі. Лиш …. помах крил одного звуку. Кольору пристрасті, а може, ніжності. Повільно. З однієї сторони солодкий біль від пекучого дотику, а з іншої солоний голос над блакитними очима. Повільно час біг швидко. Повільно звучала музика у світі, який біг. Хто хоче бути одним? Кожна нота говорила про це. Я хотіла бути біля тебе, але хотіла бути одна. Відчути це, не ділити ще ні з ким. Аж поки сонце не зайде. Поки перестане пекти у серце. Мій піаніст! Кожна нота твого дотику заставляла сонце знову зійти. Робила мою голову не здатну думати, а серце було готовим зупинитись. Тільки, щоб все запам’ятати. Та не було достатньо часу. Темрява була близько.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277016
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2011
автор: Empty Heart