Я песиміст? Аякже, так, звичайно,
Хоч посміх буває на устах, обличчі.
Лиш стражі смутку стали одностайно
І темінь хмар ховає Сонце звично.
Тривожний сум заполонив навпіл свідомість,
А частка друга – у посмішці хмаринці.
Думки бредуть крізь спеку й надії кволість,
Дощу чекаю, як небес скупі гостинці.
О біла заздрість, не вільно стати чорною тобі,
Хоч часто чути в душі black gotich metal,
Мої вірші розбіглись під батогом в юрбі,
Чекає їх правдива сповідь і темна Лета.
14.07. 17.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277050
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2011
автор: Ярослав Дорожний