Лукавий погляд,
як солоденька змія,
обвиває серце
радісним жахом:
-- Я твоя, я твоя,
я навіки твоя…
Відкинь її геть, бідолахо.
Рятуй своє серце
од такої біди.
Гартуй його
до металу.
Візьми серце палаюче
і зневірою остуди,
щоб зламалось
підступне жало.
Ти ж знаєш:
троянда
приваблює солов`я,
а під кущем
зрада
на нього чатує…
А втім,
може вона й не жартує,
може,
справді
твоя?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277396
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2011
автор: Валя Савелюк