Сміятись не набридло ляльководам,
І смикати наївних за шнурки,
Міняються епохи і народи,
А нам з тобою сняться ще казки.
Ще віримо ми в світлих тих героїв,
Якими так хотіли стати тут…
Тут – на землі війни брудної,
І кривди, і тісних кривавих пут.
Ми ще надію садимо, як квітку,
Сльозами поливаємо ріллю,
І мріємо про сад, що не розквітне,
У серці храм будуємо з жалю.
А ми з тобою, наче два багаття,
Що берегли в грозу останній жар,
Прощаємо усі земні прокляття,
І шлемо молитви до грізних хмар…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277430
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2011
автор: Лілія Ніколаєнко