І коли Ти думав, що розібрано мОю крайню стІну,
й оборона впала, й перед оком твоїм лиш відкритий простір,-
Я тоді вже збирала камінь на нОву, копАла глину,
щоб тримати на Тебе оглУхлий хребетно-нервовий опір.
І коли Ти думав - між нами вже втрачені ритми дзвонів,
то пішов - безоглядний на мій онімілий, збOлений профіль.
Я плекАла вино ще з давнИнних лоз, витискала з грОнів,
щоб скропити твій шлях, хай від мене, керунком в майбутні строфи.
Нам не треба разОм... невільно торкатись долонями неба.
Ти віднайдеш себе на Землі, я повітрям лишусь для Тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277491
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2011
автор: Маріанна Вдовиковська