Закидана простими мідяками,
Вкраїно мила, краля дорога,
Тобі пасують вбрання і оздоби,
якими владарюєш ти одна!
Ти плахтою вкриваєш наші душі,
У серцях сієш вишиті квітки,
Чому жебрачка, чом сумна ти?
Хоч королівна славна на віки?
Кирея зіткана із золота обдерлась,
У стрічках вицвіли на сонці барви всі,
Запали щоки і голодний погляд
Пробіглись темним смутком по красі?
Тебе піднімемо, розчешем пишні коси,
Нехай пшениця яра колос наливає,
Вкраїно люба, вірю в твою долю,
Ще у твоїй короні зіронька засяє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277684
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2011
автор: Вікторія Гончарова