Під бурштиновим промінням простяглись покоси,
І смарагдовим намистом розгубились роси,
Підкрадаються тумани, наступає Осінь
Та пшениці золотої гнуться пишні стоси.
Під дощами нищівними соняхи розбиті,
Донедавна були горді, золотом обвиті.
Заблукало сонце у кудлатих хмарах,
Лиш де-інде промениться у кремезних далях.
Розсипається насіння по вогкому полі,
Та з надією чекає весняної долі.
І курличуть журавлі стомлені прощанням,
Бо летять на край землі може вже востаннє.
Десь під небом пасмурним вітер злий голосить,
«Зачекай, ще не приходь», - Літо Осінь просить…
Та байдужа Осінь рвучко наступає,
І строкатим барвом гілля зодягає.
Р. S. Один з моїх перших віршів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277721
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.08.2011
автор: Вікторія Гончарова