Ослухалися
мудрої поради:
не їсти
з Древа
пізнання
Добра і Зла.
А, може, там
людська нікчемна влада
на Древі
забороненім
росла?
Хай би й росла.
Незвідана,
незнана.
(Цікавість зайва –
то одвічна вада…)
Лукавий привид,
марення,
омана,
насильство й смерть –
людська
нікчемна влада.
О, той непослух.
Та спокуса й зрада.
Чи ж вічно нам носить
вінки тернові?
Усіх віків
жорстокі
торквемади
купали владу
у сльозах
і крові.
Ще й дотепер
не можуть води Лети
од лЮдських душ
гріховний смак
одмити.
А справжню владу
мають
лиш поети,
бо знають
не вбивати,
а творити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277735
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.08.2011
автор: Валя Савелюк