Пропало видиво. Полуда спала з віч.
Великий Світе – вільний і зелений!
Благослови мене, бо відступилась ніч.
Як рай віднайдений, вселися в мене.
Але не будь холодним, як кришталь.
Будь теплим і податливим, як глина.
У твоїх кузнях кожен сам собі коваль.
Ти, Світе, все, а я – твоя частина.
Любов і смерть, криваве й голубе –
все створене спотворене в людині:
дай сили й розуму в собі пізнать Тебе –
Тебе пізнати у твоїй частині.
Минеться добра і лиха година:
падіння, злети, заклики, портрети…
Себе у світі пізнає людина –
Світ у собі відтворюють поети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277881
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2011
автор: Валя Савелюк