***

Паперові  присвяти,  просватані  за  хвилини,  
і  верлібри-шовкові  зорі  (техніка  батік),  
камінці  тих  сонетів-го,  що  не  спливли,  не  
потонули  в  ріці  речей,  у  словах  закляті,  
пилюгавіють  десь  на  дні  здеревілої  скрині  
мого  суму,  суміжного  сорому  і  коморі.  
Притрусило  на  скронях...  І  пам'ять  предмети  спірні  
схоронила  -  чи  у  горІ,  а  чи  може  в  гОрі.  
Тільки  погляд  такий  же  осінній  та  без  прояснень.  
І  самотність  -  у  цьому  світі  реальність  єдина  -  
нашорошилась,  ніби  зимно  під  сивим  пасмом...  
Відчуваю,  що  всім  туди,  а  тоді  ж  -  куди  нам?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277909
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.08.2011
автор: Лариса Іллюк