Пустота........
Вітер гуляє щілинами душі!
Його свист чути далеко, хоч я мовчу, а він рветься на волю....
Як бездонна прірва....колодязь, що давно не потрібен без води!!!
Сивина.......
Ні, зовні я молода, а от середина....
Думки до серця йдуть, неначе кволі і нещадно хворі.....
Їх давно скрутив радикуліт...кашляють, задихаються!!!
Самотність.....
Я серед людей, але як примара......
Я ніби є, але давно уже пропала, зникла, як особистість....
Ходжу, як сновида і немає притулку у людських душах!!!
Порвались струни, що заряджали моє серце,
Лише колючий дріт далі обвиває тіло,
Ворон пам’яті давно вже склював усе, що залишилось живим,
Слід від твоїх рук до сих пір лишився стигматами на шкірі,
Обнімаю себе сама...щоб хоч трішки ще знати що таке людське тепло....
Я все забула....дивлюсь твої фото і старанно притискаю до грудей флешку,
Палець застряв над кнопкою Delete.....ні, не натисну...
В телефоні купа старих смс, в яких, здається обертається світ...
Світ, де я оживаю, де люблю...де відчуваю, де б’ється серце......
Час, коли ми разом насолоджувались секундами, тілом, одне одним...
А тепер лиш безперервна лінія пульсу на моніторі.....
І пронизливий пищачий звук, наче електростанції.....
Зупинка без транспорту і без доріг...і там застрягла Я!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277915
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2011
автор: Galkka